Відкрити головне меню

Інциклопедія β

Нутуйвотека:Повалення Перуна

Н.jpg

Якщо я стану президентом…
Стаття належить до простору Нутуйвотеки.
Повернутися до головної сторінки

Нутуйвотека.JPG

Київ, 988 рік, головне капище.

Володимир (Після прибуття до місця головного капища): Велю поскидати кумиров – тих порубати, а другъих огню оддати. Перуна ж прив’ѧжіте коневѣ до хвоста і волочіте з Гори по Боричевому на Ручай, і дванадесѧть мужов приставіте бити палицями!

Волхв: Але ж ідолов становили за гроші народнії зо продажу полюдія! Перуна, припустимо, ставили за древлянськії гроші, инших ідолов за гроші инших племен!

Древляни дивляться на князя з ненавистю.

Володимир: Ѧк смієши перечити менѣ? — И чому то Перун поставленъıй за гроші лише Древлян?

Волхв: Аз охоронець єсмь сего капища, оберѣгаю єго ўже 34 роки. А щодо грошей, тобѣ не знати, єще з дѣдов-прадѣдов наших, невѣдомо одкудъı, походить звичай з Древлян збирати подвойне полюдіє.

Володимир: Так, дѣйсно.

Волхв: И із ѧкого се вам дива, забрело ў голову ясну думаніє про поваленіє ідолов, ѧких привели не так і давно на капище сіє.

Володимир: Однині се не богъи нам — європейськѣй державѣ потребен європейськъıй бог.

Волхв: Але ж братія мої зо Славії полночної, рекуть, що саме они допомогли тобѣ здѣйнятися на титул в обмѣн на посиленіє роли язичництва.

Новгородські Словени дивляться на князя з ненавистю.

Володимир: Так, але се так звана жертва новому боговѣ. Сим же приносили? Хоч і цапов та ягоди, але…

Волхв: Ходить мова, про те, що тъи, Великъıй Кнѧзю, хочеши войсько укрѣпити?

Полоцькі Кривичі дивляться на князя з ненавистю.

Володимир: Мова та вѣрна єсть.

Волхв: І ў кожнѣм князѣвъствѣ сина чи майже сина намѣсником установити?

Радимичі дивляться на князя з ненавистю.

Володимир: Правда.

Волхв: І що мури облаштувати аж у Бѣлгородцѣ, щобъı лише столицю ними захищати?

Сіверяни дивляться на князя з ненавистю.

Володимир: Теж правда.

Волхв: И розпочати войну со Волзькою Булгарією та Волохами, батьком незакончену?

В’ятичі та Тиверці дивляться на князя з ненавистю.

Володимир: Розширити Русь обов’язок мой єсть, ѧко намѣсника богов, тобто Бога над слов’янами.

Волхв: Єще чув єсмь, Лѧхи Перемишль захопили.

Дреговичі та Хорвати дивляться на князя з ненавистю.

Володимир: Так, правда. Та не на долго. Он у мене синок росте, Свѧтополк, шанує звичаї та богов, тьху, Бога, любить батька и братов. Чого єще бажати?

Минув певний час.

Володимир: Нужбо, дружино, чого стали, скидайте, і котіте! Ѧкщо не із’явиться хто завтра на рѣцѣ – багатъıй, чи убогъıй, чи старець, чи раб, — то менѣ той противником буде!