Кирилиця
- «Вельми боголѣпно.»
- ~ Кирило і Мефодій про своє дітище
- ~ Кирило і Мефодій про своє дітище
- «Sranje!»
- ~ Хрвати про кирилицю
- ~ Хрвати про кирилицю
- «Није лош / Nije loš.»
- ~ Серби про кирилицю
- ~ Серби про кирилицю
- «HÆRESIS ANATHEMA!»
- ~ Папа Римський про кирилицю
- ~ Папа Римський про кирилицю
- «有趣的圖標.»
- ~ Китайці про кирилицю
- ~ Китайці про кирилицю
Кирилиця — слов’янська азбука, створена Кирилом і Мефодієм у IX ст. Порівняно з глаголицею, першою слов’янською абеткою, містить читабельні літери, що їх можливо писати від руки, а не закарлючки, які можна видати хіба що з бодуна.
ІсторіяРедагувати
Офіційною причиною створення кирилиці вважають її легкість, порівняно з глаголицею, а також наявність всіх необхідних букв для передачі звуків слов’янських мов, порівняно з латинкою. Як місіонери [1], Кирило та Мефодій хотіли дати грамотність всім слов’янам. З глаголицею таке було б неможливим, бо одна літера А чого варта[2]. Через популярність в Болгарії, незважаючи на заборону абетки Папою Римським, кирилиця поступово прийшла і до Київської Руси та дуже швидко витіснила закарлюцьку глаголицю. Втім, варто зауважити, що в певних місцях ідею кирилиці жорстоко відкинули [3]. Причиною заборони кирилиці Папою Римським була більша її досконалість, вона підходила для будь-якої з західноєвропейських мов.
СтруктураРедагувати
Кирилиця складається з літер[4]. Кожна літера передає собою певний звук, який так чи інакше можна з себе вичавити. Всі слов’яни заучували всі літери, хоча використовувалися далеко не всі. Але лінь взяла своє, тому і маємо українську абетку, сербську абетку тощо. Також, до XX ст., букви мали назви, як у грецькій. Але комунякам було їх ліньки запам’ятовувати, тому назви літер вони скасували.
СкладРедагувати
Початкові варіанти кирилиця складалися приблизно з 40 літер. Були можливі модифікації літер. Наводимо більшість:
Буква | Числове значення |
Звучання | Назва |
---|---|---|---|
А | 1 | [а] | аз |
Б | [б] | бу́ки | |
В | 2 | [в], [ў] | ві́ди |
Г, Ґ | 3 | [г] | глаго́ль |
Д | 4 | [д] | добро́ |
Е, Є | 5 | [е], [є] | єсть/єсть |
Ж | [ж] | живе́те | |
Ѕ | 6 | [дз] | дзіло́ |
ʐ, З | 7 | [з] | земля́ |
И | 8 | [и], [і] | і́же |
І, Ї | 10 | [і], [ї] | і |
К | 20 | [к] | ка́ко |
Л | 30 | [л] | лю́ди |
М | 40 | [м] | ми́слите |
Н | 50 | [н] | наш |
О | 70 | [о] | он |
П | 80 | [п] | поко́й |
Р | 100 | [р] | рци |
С | 200 | [с] | сло́во |
Т | 300 | [т] | тве́рдо |
ОУ, Ү | (400) | [у], [ў] | ук |
Ф | 500 | [ф] (хв) | ферт |
Х | 600 | [х] | хер |
Ѡ | 800 | [о] | оме́га |
Ц | 900 | [ц] | ци |
Ч | 90 | [ч] | черв |
Ш | [ш] | ша | |
Щ | [шт], [шч] | ща | |
Ъ | [ъ] (!) | єр | |
ЪИ, ЪІ | [и], [ы] | єри | |
Ь | [ь] (?) | єрь | |
Ѣ | [ьа], [іе] | ять | |
Ю | [я] | ю | |
ΙΑ | [я] | А йотоване | |
Ѥ | [є] | Є йотоване | |
Ѧ | (900) | [е(н)] | малий юс |
Ѫ | [о(н)] | великий юс | |
Ѩ | [є(н)] | юс малий йотований | |
Ѭ | [йо(н)] | юс великий йотований | |
Ѯ | 60 | [кс] | ксі |
Ѱ | 700 | [пс] | псі |
Ѳ | 9 | [θ], [ф], [т] | фіта́ |
Ѵ | 400 | [і], [и], [в], [ў] | іжиця |
КритикаРедагувати
Є окрема категорія громадян, що називається латиноїди. Вони звинувачують кирилицю у всіх бідах України і вважають, що якщо замість кирилиці запровадити латиницю (ой, пробачте, латинку), то враз зарплати стануть по тисячу євро, як в Німеччині, кожен знайде собі робоче місце, всі стануть ситими, забезпеченими, а суди перестануть бути продажними. Варто сказати, що латиноїди нічого в житті не добилися крім зіпсованих нервів у суперечках з прихильниками технічно кращого письма (тобто кирилиці).
Досконалописці (прихильники кирилиці) наводять на свою користь ще один аргумент — євреї зазнали набагато більше горя за свою історію, ніж українці, але причиною їх бід був зовсім не алфавіт, а дурнуваті сусіди, причому дурнуватих було дуже і дуже багато. Латиноїди не врахували той факт, що більшість латинописних європейців так і не вивчили польську і чеську, незважаючи на латинський алфавіт останніх, а Ізраїль, Японія, Грузія стали успішними і процвітаючими без переходу на латиницю.
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
|