Badstyle64.png

Не стаття, а монолітний потік тексту
Ця стаття страждає тим, що людям її складно читати!
Її треба відформатувати. Ви допоможете Інциклопедії, якщо зробите це!

Wikipedia64.png

О! Де я?
На цю статтю нема посилань. Це робить її малодоступною і нікому не потрібною.
Ви можете допомогти Інциклопедії, додавши їх.

Череп і кістки.png

Ф’хтагн!
Ця стаття може бути вилучена.
Питання її життя та смерті вирішується тут.

Simple64.png

Я не туди зайшов?
Ця стаття немає жартів! Можливо, цю статтю зробив користувач Вікіпедії (от гівнюх!).

Океан Ельзи (Океяна Ельзи або Ельза) — найславетніший роківський гурт в історії України. Настільки славетний, шо його співак та голова на ймення Святослав Вакарчук став народним улюбленцем і його вислови (а також слова з його пісень) росходятця в народні маси. Цей гурт став справді суперзірковим — в гоородах виступає лише на стадійонях (а невашшко уявити, скіко народу там мо’е вміститися). Гурт своїми пісьнями та захопливою поведінкою свого керівника спроможний вганяти відвідувачів концерту у справжній ΈΚΣΤΑΣΗ (екстаз). Святко (так ше його мо'на називати, бо інколи і на Святослава, і на В’ячеслава часто-густо кажуть "Славко")  співає своїм знаменитим хриплим голосом.

Сучасний склад гурту «Океан Ельзи» (зліва направо): Денис Дудко, Святослав Вакарчук, Володимир Опсениця, Мілош Єліч, Денис Глінін (Дениз Дутко тут чимось схожий на Ертугрула з однойменного серіялю).

Особливісць творчости (не лякайтеся, шо одна із норм скрипниківки у назві цего розьдзілу викориштана)Редагувати

Часто зміст його пісень насті’ки неоднозначний, шо його мо’на використовувати і як оду коханню, і як військові пісні. Пісьню «Фіалки» взагалі повинен під ґітару виконувати кожен український воїн-учасник Антиросійської війни, шо почалася в 2014 році (особливо вона доцільна для дончан, бо багато хто з них не може повернутися додому: немає куди іти). Про пісьню «Вставай» взагалі нема слів. Її можна використовувати ше й як революційний імнос (гімн).

На ранню творчість гурту мала великий вплив славнозвісна «Нірвана»[1]: це видно по його маловідомих піснях львівських часів (а тоді вони теж багацько пісень позаписували, але у всемережевий доступ так і не виклали). Навіть їхня вступна у славетне життя пісня «Там, де нас нема» трохи схожа на нірванівський «Смелз лайк тін спирит» («Smells Like Teen Spirit»). Але тільки трохи, не лякайтеся.

Ш чого усьо починалосяРедагувати

А починалося все с того, шо Хусточка, Гудінін, Глімов (брррр, перепрошую: Хусточка, Глінін, Гудімов) познайомилися зі Святком Іваничем піт час чийогось дьня нароџення. Їх вразила манера співу Святка (а він піт час співу перелякано дивився на мікрохвон і руки тримав зібраними докупи на матні), тому вони вирішили його взяти у свою групу чисто поржати. Згодом Святко виправився і вони стали ставитися до нѽго вагоміше. Гурт виник у Львові у 1994 році, але в 1998 році переїхав у Київ (инакшого меффодза здобути загальноукраїнську славу тоді ще не було).

 
Склад гурту Клан тиші (теж зліва направо): Андрій Голяк, Юрій Хусточка, Павло Гудімов (отой такий Гаррі Поттер), Денис Глінін (Деник тоді був патлатий і безбородий, але він з кадиком, тому його не переплутаєш з дівчиною)

Раніше ці вищезгадані троє були в групі «Клан тиші», котру створив Андрій Голяк (не Нудист же) у 1992 році.[2] Він мав досить суворий погляд і, кажуть, одним лише поглядом наганяв страх на вуличних розбишак, тому ті боялися його бити. Єдина промблєма полягала в тому, шо Дрон співав пісьні на "понятном язикє", причому у Львові. Тогочасному Львові, де було повно ше не дуже старих ветеранів УПА, в котрих ше сил вистачало не злякатися його суворого погляду і надавати йому вуханів.

Хлопчі поступовно ставали популярнішими і писали спочатку популярні, а потім і в-попу-лярні пісні (просто мавпували музику "Не рваної" та Льоні Кравця (він же Лени Кравиц)). Це Дронові не подобалося і він намагався переконати хлопчів придумувати власні мелодії і творити власний стиль, але ті стояли на своєму. Тому він їх полишив. Хачя... Він міг би з ними знайти компроміс — творити як високомистецькі пісні, так і примітивну попсу. Але чи то він так не захотів, чи то Гудінін так вдало інших музикантів на свій бік перетягнув, чи то ше якась причина — цього ніхто не знає або не скаже. Але "Клан тиші" россипався і шлях тих трьох хлопчів до справжньої слави росцягнувся на ше 4 роки, натомість Дронові пощастило менше — їго музичні пройокти не набули тої слави, котру матиме пізніше "Океян".

В «Клані тиші» Денис Глінін мав довгі коси, тому він там був хорош і на дєвушку похож. Гудімов ше був безбородий, чим був схожий на пізніше відомого всьому світови Гарі Потера. Хусточка теж був патлатий, хоча по-справжнѽму чоловічого вигляду набув лише в кінці 90-х. Згодом ці троє створять зі Святиком знамениту «Ельзу», але Дрон в ту мить займатиметця иншою групою і ті троє неодноразово згадуватимуть його слова.

Вернімося до «Океану». Хлопчі настільки старанно писали та грали пісні, шо навіть влітку 1995-го опинилися на львівському тілобаченні (а це неабияке досягнення для тих часів: тебе показали по тілівізору — і ти вже зірка, мо’еш навіть звізданутися). Там Святик і показав свою хвірмену манеру співати і дивитися у мікрохвон (очевидно, Святикови ду’е подобався той мікрохвон, бо був зроблений ще не в Китаї).

Ше він проспівав про Мікі-Мауса, за шо його й досі підколюють. Славко добряче дурів на сцені під час виступів (чим викликав захват у дівчат, і вони пищали, наче котенята) і любив розмовляти з журналістами "по-пріколу"[3]. Хоча набагато чоткіше хлопчі себе показали у тілепрогґрамі «Решето»[4] 1997 року. Там вже вели себе поважаюче, співали крутіші пісні і краще розмовляли з журналістами. Тобто, подали себе гідно. З 1995 по 1997 рік хлопчі брали участь у різних пісенних конкурсах, але після зайнятого 2-го місця на «Таврійських іграх» відмовилися брати участь у конкурсах, віттоді лише концертять.

ІсходРедагувати

У 2004-2005 роках з групи пішви деякі її співзасновники. Юрко Хусточка з Димком Шуровим (правда той прибув пізьніше) — у 2004-му. А Павлуся Гудініна виштовхнули з гурту в 2005 році (хоча і тоді він себе в гурті вже не бачифф). Хтось напускає чутки, шо за намовлянням самого Святика це було зроблено. Тому виникайя параззоѯальна ситуація: Гудімофф групою "керувафф" десь до початку "нулячих" або кіньця 90-х (це видно по виступу "Океану" в прогґрамі "Дека" в 1995 році, по прогґрамі "Решето" 1997 року), а потім владу перехопив Святик і "виштовхнув" з групи самого Гудімова. А після відходу Хусточки зі Шуровим у 2004 вплив Святика ще посилився, бо він дуже лехко порозумівся з Міілошом Єлічем та ертугрулоподібним (в плані зовнішности) Денисом Дудком. Міілош (так писю, шоп відносно правильно прочитували його ім'я, бо він себе називає "Мілош" з наголосом на "і", а якшо неправильно прочитуватимете, то він про вас дізнаєтця і на вас ображатиметься, все-таки він срб, грча крв) виграє на синфесаторові, тобто працює клавішником, а "Ертугрул" (Дудко) — бассист. Гудімова замінив Чернявський, а самого Чернявського у '13-му щасливому році замінив Єлічовий земляк Володик Опсениця. Два серба це сила, як кажуть. Таким чином в "Океані" з'явилося своє сербське земляцтво, шо грпі навіть дпмгло.

В двох співзасновників групи ше було небажання перебувати в "Океані" через творчі пшичини (це те, про шо їх колись сам Голяк попередяв), бо повноцінно в "Океані" вони роскрити свої талянти вже не могли. Натомість, Палич (тобто Деник Глінін) в гурті лишився, бо міг сповна в гурті проявляти свій барабанний талант і зумів порозумітися з Мікрофоном (тобто Святиком). Ще Палич попросив пробачення в Праотця (Андрія Голяка) за те, що при руйнуванні "Клану тиші" проти нього бикував. Праотець простив. Можливо, вчинок Палича був схвально сприйнятий небесами, тому він в гурті втримався.

Але пройокт Батьковича (Юрій Хусточка) та Піанобоя (Дмитро Шуров) "Есфетик едьюкейшн" у 2011 році пшипинив своє існування. Ще через два роки Гудімов закрив свій музичний пройокт "Гудімов". Видно, Гудімову надуїло музикантити і він почав заньматися чимось иншим.

Невидима сім'яРедагувати

Святик Вакарчук охвіційно неодружений (штампа ф ѽго паспорті немає), але він має свою кохану жінку, про котру говоре ду'е узагальнено і не ка'е, як її звати, шо вона робе і чи часто з ним цілуєтця. З инчого боку, це навіть на краще, бо щасьця любить тишу. Бо якшо Святикові фанатки дізнаютця про ѽго кохану жінку, то ше її поки шо гарне (але не дуже молоде) лице облиють кислотою і перестануть шалено пищати на його концертах. Святик це говоре щиро, тобто не бжеше. Це теж добре, тому його в імпонтенції або "толєрантності" звинуватювати не тре'а.

 

Каша
Текст у статті злився у монотонну, абсолютно нечитабельну кашу. Задля пониження пониклості прописано розбавити текст окропом картинками, абзацами, розділами та іншими цікавими речами.

 

Валера Лисогір із Тригір’я — лох.
Деяка інформація із цієї статті відома лише вузькому колу людей.

  1. Стаття про Нірвану у «Вікіпедії»
  2. Андрей Голяк: «В организационных вопросах - медленный Родригес»
  3. Розмова гурту О~Е~ з журналістами, під час котрої Славко сказанув "по-пріколу"
  4. Випуск телепрограми "Решето" в 1997 році, де йдеться про гурт "Океан Ельзи"